Вячеслав Будзиновский

Будзиновский Вячеслав Титович — галицкий украинский политик, публицист и популяризатор, один из основателей Украинской Радикальной Партии а затем и УНДП.Родился в с. Баворов настоящего Тернопольского района на Тернопольщине в селе учителя. Начальную школу и гимназию Вячеслав окончил во Львове. Учился на естественном отделении философского факультета Львовского университета.21 марта 1889 отчислен за организацию собраний студентов Львова 8-9 марта в городской ратуше. Продолжил обучение на медицинском факультете университета в Вене. Здесь он познакомился со многими участниками общества «Сечь», углублял свои знания по экономике, политологии, социологии.В 1890 издал во Львове научно-публицистическую брошюру «Культурная нужда австрийской Руси». На ней написали свои рецензии: Владимир Охримович («Народ» — 1891, ч. 20-21), Иван Франко («Народ» — 1891, ч. 23). В течение 1893—1894 в «Народе» публикует ряд актуальных работ, ведет полемику с польской шляхтой, с «москвофилами». Хороший резонанс имела публикация в ЗНТШ «Аграрные отношения Галичины» (1894).С упадком журнала «Народ» (после смерти М. Драгоманова) Будзиновский редактирует органы украинской Радикальной партии — газеты «Гражданский голос» и «Радикал».В. Будзиновский со своими идеями «идет в массы», за что 1 апреля 1896 его арестовывают в Тернополе. Освобожденный после двухнедельной голодовки, он встречается с гимназическим товарищем Осипом Маковеем, который предложил приехать в Черновцы в редактировать газету «Труд» (именно в ней в 1897 благодаря В. Будзиновского появились первые новеллы Василия Стефаника).После ликвидации газеты «Труд» Будзиновский возвращается в начале 1898 до Львова, работает в редакции ежедневной популярной газеты «Дело», становится вскоре редактором «Издательской союза». Его политический авторитет возрастает во время выборов в австрийский парламент (1897—1898).Выйдя 1899 из Украинской Радикальной Партии, В. Будзиновский при поддержке Михаила Грушевского и Ивана Франко создает украинский национал-демократическую Партию, основной целью которой было создание самостоятельного независимого украинского государства.Посол в австрийский парламент (1907—1908). Когда в сентябре 1914 Львов заняли русские войска генерала Брусилова, Будзиновский переехал в Вену.1927 основал левую с просоветскими тенденциями Украинскую партию труда, которой руководил до её ликвидации (1930).Литературный псевдоним: «Скорбь В.»В'ячеслав Будзиновський (30.01.1868, с. Баворів, тепер Тернопільської обл. — 14.02.1935, Львів) — письменник, публіцист, видавець, учений, політичний діяч. Походив із родини сполонізованого священика. Навчався в університетах Львова і Відня. Виступав зі статтями в альманасі «Товариш», газеті «Народ», в американській «Свободі» (20 — 30-ті роки), у ЗНТШ. Редагував такі видання, як «Радикал», «Громадський голос», «Праця», «Ukrainisches Korrespondentblatt» (Відень). Заснував двотижневик «Світ», часопис «Слово». «Шукач українського золота» (П. Карманський), В. Будзиновський причетний до входження в літературу В. Стефаника та Л. Мартовича; про обох покутян залишив статті й мемуари. 1897 р. сам здобув розголос як письменник першими прозовими творами, об'єднаними в збірки «Стрімголов», «Оповідання» та «Як чоловік зійшов на пана» (всі — 1897). З 1898 р. виходять науково-популярні розвідки про панщину, Хмельниччину, гетьманів (у тому числі Мазепу), праця «Історія України» в двох томах, збірка «Козацькі часи в народній пісні».Великий знавець історії, В. Будзиновський став автором популярних пригодницьких творів виховного значення про змагання козацтва з ворогами («Під одну булаву», «Пластун»; «Осавул Підкови», «Кров за кров», «Козак Шуба», «Волю бути козачкою», «Бранка», «Послідній Ногай», «Пригоди запорозьких скитальців», «Перед бурею» та ін.). Історичний фактаж у поєднанні з динамічною інтригою, авантюрні перипетії на південному пограниччі України, постаті козацьких одчайдухів-героїв, натхненних дійовою патріотичною ідеєю, забезпечили письменникові ще за життя неабиякий успіх. Для прози В. Будзиновського характерні узгоджена з правдою історії нескута фантазія, добре знання традицій інонаціонального середовища (волохів, турків, татар, курдів), колоритність чи й контрастність своєрідних етнічними рисами образів (Сивенький-Мортон у «Пригодах запорозьких скитальців»), долання героями численних небезпек завдяки особистій мужності й винахідливості, дотримання лицарського кодексу честі. В 20-х роках об'єднав ці твори в збірку «Віра батьків» (1924), «Опришок та інші оповідання» (1927). Письменникові належать також кілька п'єс («З живого ведмедя», «Радник заручився»). Вони виявили гумористичний хист, уміння драматурга вибудувати колізії й розкрити характери.За останні десятиліття твори В. Будзиновського не перевидавалися. Значна їх частина залишається в рукописах, є маловідомою й малодослідженою. Будзиновський-українознавець — автор історично-економічних розвідок «Панщина, її початок і скасування», «Аграрні відносини в Галичині». Був також одним із організаторів «Союзу визволення України», що патріотично виховував українських полонених вояків із російського війська. Очолював націонал — демократичну партію і представляв її в австрійському парламенті (1907—1918), Українську партію праці. Зазнав еволюції в політичних поглядах: від ідей радикальної партії через симпатії до соціалізму (деякий час друкувався в радянофільському журналі «Нові шляхи») — до національної ідеї.
На нашем книжном сайте Вы можете скачать книги автора Вячеслава Будзиновского в самых разных форматах (epub, fb2, pdf, txt и многие другие). А так же читать книги онлайн и бесплатно на любом устройстве – iPad, iPhone, планшете под управлением Android, на любой специализированной читалке. Электронная библиотека КнигоГид предлагает литературу Вячеслава Будзиновского в жанрах .