Механізми утворення гормонів щастя

Знаєш зовс?м не болить Я думав зл?сть роз?рве мене на перш?й букв? ? рознесе клаптями як пов?тряну кулю. ? я вже не зможу тод? по ворушитись п?дняти руку всупереч.

Демарш емоц?й - вит?вка безглузда, Шрамує душу г?рше батога, Бо кожне слово по кол?на грузне В понев?ряннях. Родиться згага Та проростає хутко, н?би руно, Образа в?чна вгору, вгору, вверх, А пот?м спахне люттю феєрверк ? рве, - рве любов? пута-струни.

Я свято в?рила, що ти завариш чаю Й пришлеш запрошення хоч раз не на коньяк. Та час не гається - я втрачаю, Хитку над?ю, в те, що буде так.

И звезды что на нас смотрели, Запомнят теплые мгновенья, Что прошли как сон.

за вс? проб?ли в голов? за кожен мор - повн? морги за вс? вибоїни в човн? за кров покрову й закр?йн? що наче арабески якщо помолиться за нас святий Георг?й

зачинила двер? при мен? еп?чно остання маршрутка ? тепер ?ти п?шки руки з?гр?ти в кишенях - глибше закутатись в свої думки н? про що закутатися в своє пальто ну нав?що такс? викликати платити якщо я маю що ? запальничку?

П?сля розлуки ти пахнеш ?накше ? трохи гостр?ше, трохи солодким? В твоїх в?кнах зацв?ли чуж? погляди, в твоїй ламп? - чуже сонце.

Зраджує болем оголений нерв В тиху розгублен?сть власне лице, Н?би в минулому хибно помер, Наче забули й поклали живцем. С?р?сть. огида. тепер.