Описание книги
"Майже про вс?х людей, що в?д?грали в її житт? хоч трохи варту окремого еп?зода ролю, в Дарки збер?гся перший спогад - схований у пам'ят?, як на дн? шухляди, моментальний зн?мок ?ншого, чужого , за Бог його зна якими й прикметами з м?сця вир?зненого, вихопленого оком з-пом?ж багатьох , з безладно захаращеного тла решти св?ту - як нехибна об?цянка майбутнього. Розкладен? вряд, ц? зн?мки явили б низку найрозмаїт?ших - найнеспод?ван?ших ракурс?в - в?д блискавичного поц?ляння, навпроти себе, очима в...
"Майже про вс?х людей, що в?д?грали в її житт? хоч трохи варту окремого еп?зода ролю, в Дарки збер?гся перший спогад - схований у пам'ят?, як на дн? шухляди, моментальний зн?мок ?ншого, чужого , за Бог його зна якими й прикметами з м?сця вир?зненого, вихопленого оком з-пом?ж багатьох , з безладно захаращеного тла решти св?ту - як нехибна об?цянка майбутнього. Розкладен? вряд, ц? зн?мки явили б низку найрозмаїт?ших - найнеспод?ван?ших ракурс?в - в?д блискавичного поц?ляння, навпроти себе, очима в оч?, що викрешує межи двома вольтову дугу найкоротшого зв'язку (оч? син?, оч? с?р?, оч? зелен?, вс? з однаковим заворожливо-скляним блиском старовинного кришталю - все чолов?ч? оч?: вт?м, як знати, як? в цю мить у тебе?), - ? до зроблених н?би прихованою камерою, коли об'єкт ?ще тебе не бачить - не п?дозрює, що йому судилося кимось для тебе стати, - ракурси проф?льн?, у три чверт? й нав?ть з? спини, точн?ше, з потилиц?: потилиц? часом бувають несамовито виразн?. А проте, ск?льки б не порпалася в пам'ят?, Дарка н?коли не могла знайти там уперше побачену Ленцю. Ленця не прийшла ззовн? - вона розвинулася зсередини Дарки, як її власний орган. Як дочасно приспаний ?ен спадкової хвороби"... Книга «Д?вчатка» автора Оксана Забужко оценена посетителями КнигоГид, и её читательский рейтинг составил 8.40 из 10.
Для бесплатного просмотра предоставляются: аннотация, публикация, отзывы, а также файлы для скачивания.
- Просмотров: 391
- Рецензий: 0
- Переводчики: не указаны
- Серия: Тут могла б бути ваша реклама
- ISBN (EAN): 978-966-14-7155-8
- Языки: Украинский
- Возрастное ограничение: 16
- Год написания: 2014
14 оценок
Посмотрите еще
Полтавщина. 30-ті роки ХХ століття. Природа наділила просту сільську дівчину Ганнусю неабиякою красою. Товста чорна коса, світло-блакитні очі в темних віях, дзвінкий сміх… Кожна клітина її тіла дихає звабою та чарівністю. Парубки втрачають голову та ладні на все, щоб оволодіти нею. Однак серед залицяльників юної красуні є й одружені чоловіки... Ганнуся стає винуватицею руйнування чужої родини, а з...
Гэта мілосны шасцікутнік, дзе менскі псіхатэрапеўт выбірае паміж каханай жанчынай і любай прабабуляй, і дзе фігуруюць яшчэ тры пацыенткі, якім былі выратаваныя жыцці. Гэта сямейная сага з моцным чухонска-галіцыйскім акцэнтам, дзе чатыры пакаленні прыбышоў усё жыццё навылёт заўзята аспрэчваюць мэтазгоднасць свайго перабывання ў Менску. Гэта найноўшая гісторыя Беларусі на прыкладзе адной мандражнай ...
Що б ви зробили, якби довідались, що на Землю має прибути десант космічних піратів-синьомордів? Мабуть, знизали б плечима й вирішили, що це дурний жарт. Та, виявляється, загроза цілком серйозна, адже синьоморди мають на нашій планеті своїх агентів, котрі вже підготували вторгнення космічних завойовників. І лише Клим Джура та його вірні друзі можуть врятувати людство від страшної катастрофи. Але дл...
"Таварыства кнігалюбаў" - гэта не проста незвычайная гісторыя, раман - рэбус, у якім сплялося вельмі шмат: дэтэктыўны сюжэт, пазнавальнасць герояў, глыбіня падтэкстаў...Чытач - нібы даследчык, крок за крокам ідзе пакручастай сюжэтнай сцяжынкай, сустракаючы на ёй шмат цікавага. Літаратура пра літаратуру - гэта неверагодна захапляльна. Не верыце? Разгарніце кнігу і пераканайцеся самі...
Тры сябры выпраўляюцца ў рыбу. Максім мусіць злавіць ляшча. Ён добра ведае стратэгію і тактыку лоўлі вялікай рыбы, шматлікія хітрыкі. Але вось ужо два гады яму не шанцуе. Ці дасьць ён рады гэтым разам? Ці выцягне ляшча? Ці могуць вячоркі з алькаголем ля вогнішча скончыцца панажоўшчынай? Можа быць, мясцовыя скрадуць вуды? А калі сяброў разарве мядзьведзь? Нельга выключаць і пытаньня “А ці ня ўто...
Легенда об ученом Иоганне Фаустусе, продавшем Мефистофелю душу в обмен на его обещание открыть секреты мироздания, показать бездны ада и рая, обогатить новым знанием, давно волновала людское воображение. Так доктор Фауст, которому щедро приписывались всевозможные чудеса, стал героем немецкого народа. Великий чернокнижник был персонажем театральных представлений, к его образу обращались многие авто...
Сьвятлана Алексіевіч на Свабодзе У сэрыі «Бібліятэка Свабоды — XXI стагодзьдзе» выйшла кніга «Сьвятлана Алексіевіч на Свабодзе». Пад адной вокладкай сабраныя матэрыялы, якія больш чым паўтара дзесяцігодзьдзя гучалі на хвалях Радыё Свабода — інтэрвію са Сьвятланай Алексіевіч, дыскусіі зь яе ўдзелам, рэпартажы пра сустрэчы з чытачамі ды іншыя тэксты пра першую ў Беларусі ляўрэатку Нобэлеўскай прэміі...
У кнігу ўвайшлі дзве прыгодніцкія аповесці вядомага беларускага пісьменніка Янкі Маўра «У краіне райскай птушкі» і «Сын вады». У іх расказваецца пра жыццё і барацьбу народаў Акіяніі і Паўднёвай Амерыкі.
У кн?гу народнага лаэта Беларус? П?мена Панчанк? (1917? 1995) увайшл? выбраныя вершы з кн?г ?Пры святле маланак?, ?Дзе начуе жаўранак?, ?Маўкл?пая мал?тва?, ?Крык сойк??, ?Вячэрн? цягн?к? - вершы з франтавых дарог.
Це прозові та поетичні твори визнаних майстрів слова, класиків вітчизняної літератури. До збірки увійшло 14 творів 8 відомих українських письменників, серед яких Т. Шевченко, Г. Квітка-Основ`яненко, І. Нечуй-Левицький, Л. Українка, І. Франко, М. Хвильовий та ін. Вони подарують щиру насолоду шанувальникам української літератури.
Десь в остатній чверті шістнадцятого віку в місті Луцьку, де, каже приказка, «все не по-людську: довкола вода, посередині біда», а вода – то ріка Стир, що стирає пам’ять, а біда, то грізна фортеця, княжий замок, що горує над містом і донині, – ясний пан Іван Жоравницький вступив у спірку зі своїм братом Олександером – либонь, за вітцівщину, за ловецькі угіддя, за рибні озера, за борті з медами, бо...
…Насправді він кльовий чувак, цей Густав, і ластами ворушить як треба: з того, що він вибрав, – з добрячим запасом, – я вже бачу, як він собі в умі вибудовує композицію свого майбутнього альбому, – його справді цікавить Майдан, тобто люди на площах і вулицях, а не сцена на Майдані, з її політиками й рок-зірками…
«Ти прийшла сюди глянути на собор, так? Ну то й дивися, і скінчили на тому. Так, можливо, отам попереду, де кінчається решітка, зостанеться тільки завернути за ріг, щоб собор постав перед очима – вибілений сонцем, із розчахнутим темним отвором дверей, що таїть у собі прохолоду, може, його видно було б і крізь огорожу, якби не зелень – масна, темна до синяви, вібрує кожним листочком у спекотному ма...
«Інструктор бентежиться, як пацан: словесна гра – то вже мій Вімблдон, моя подача з крутим підрізом, яку він годен хіба що провести очима, – таких м’ячів ловити явно не звик, і не варто вганяти хлопа в краску ні за що ні про що… Колись я полюбила Олега саме за те, як, мало не від першого знайомства, сміливо був ринувсь навперейми всім моїм подачам, показавши себе справді партнером, здатним витриму...
«Увімкнуто музичного автомата, й кав’ярню заповнив надсадний голос Даліди, що сповіщала цілому світові про своє нещасливе кохання. Забудь, думала дівчина, втупившися чоловікові у вилогу піджака. Забудь мій номер телефону, мій сміх, голос, і запах, і слова, що я тобі говорила, забудь вулиці й сквери, де ми ходили удвох, кав’ярні, де просиджували вечорами, і, о Господи, якщо Ти є, – поможи йому забу...
У тебе мусила б бути сестра — на чотири, ні, на п'ять років молодша. Над цілим твоїм дитинством кружляли безтілесні жіночі імена, міняючись місцями, перекликуючись навзаєм, — ти не знала, до чого їх приточити, а лялькам давати не важилась: імена були не «лялькові», тобто не зняті з живих людей, а якісь нізвідкісні — немов крізь стогін самопливом вигулькнулого імени, що надовго опосідало твій внутр...
Зовні все було начебто гаразд. Тобто, все і справді було гаразд – так запевняла себе Мілена, кваплячись темними зимовими вечорами з телестудії додому. Сторожко дрібцяючи по невидимих ковзанках, вона наближалася до будинку і, перш ніж звернути у двір, заходила часом під каштани, що відділяли будинок від вулиці, – задерши голову, відшукати поглядом свої вікна… Найчастіше світилося в спальні – розмит...
Рецензии на книгу
Написано 0 рецензий