Книга із серії \"Меридіан серця\" Інґеборґ Бахман / Пауль Целан Пора серця. Листування З листуваннями між Паулем Целаном і Максом Фрішем, а також між Інґеборґ Бахман і Жизель Целан-Лестранж / Упорядкували й прокоментували Бертран Бадью, Ганс Гьоллер, Андреа Штоль і Барбара Відеман. Пер. Лариса Цибенко та Петро Рихло. Любовні стосунки між обома найвидатнішими німецькомовними поетами після 1945 р. починаються у повоєнному Відні. Інґеборґ Бахман студіює там філософію, для Пауля Целана Ві...
Книга із серії \"Меридіан серця\" Інґеборґ Бахман / Пауль Целан Пора серця. Листування З листуваннями між Паулем Целаном і Максом Фрішем, а також між Інґеборґ Бахман і Жизель Целан-Лестранж / Упорядкували й прокоментували Бертран Бадью, Ганс Гьоллер, Андреа Штоль і Барбара Відеман. Пер. Лариса Цибенко та Петро Рихло. Любовні стосунки між обома найвидатнішими німецькомовними поетами після 1945 р. починаються у повоєнному Відні. Інґеборґ Бахман студіює там філософію, для Пауля Целана Відень – тільки проміжна станція. У травні 1948 року вони знайомляться, наприкінці червня він їде до Парижа. Їхнє листування після розлуки спочатку нечасте, нерішуче, відтак воно набирає обертів і продовжується в нових драматичних фазах. Кожна з цих фаз має своє власне обличчя: свій особливий тон, свої теми, свої сподівання, свою динаміку, свою власну форму мовчання. Наприкінці 1961 р. листовний діалог й особисті зустрічі припиняються, після того як психічна криза Целана під час т.зв. «афери Ґоль» досягає свого апогею. “…Ти не при собі, Ти… в літературі” Пауль Целан. Листування між Інгеборг Бахман та Паулем Целаном (1948-1967 рр.) можна прочитувати як окрему історію, окремий художній текст. Двоє письменників зустрічаються у повоєнні роки і проносять свої почуття через все життя, хоч їм доля і не дала можливості бути завжди пліч-о-пліч. Для нас залишається лише приємність смакувати їхньою дружбою, яке не є “підгляданням в чужі вікна”, а прогулянкою крізь любов та біль. Інгеборд Бахман та Пауль Целан проживають окреме життя у своїх листах, де ніхто не соромиться ні своїх почуттів, ні емоцій, які й не завжди відповідають бажанням адресанта. Їхня “розмова” відбувалася наче й недавно, але вслуховуючись в кожне слово розумієш, що тепер люди не вміють так говорити чи так відчувати не вміють… Кожна поезія Пауля була для Інгеборг святим посланням, вона жила його текстами і знала, що і Він живе, якщо пише. Так, Целан жив, здається лише тоді, коли його творчість була потрібна, а під час “афери Голь” почав задихатись, так більше й не віднайшовши того цілющого кисню, щоб мати причину вдихнути на повні груди. Ні дружина Жизель, ні кохана Інгеборг, ні син Ерік не змогли загладити той біль, який принесло йому слово. Чуже і своє. Листи стали колючими, наче тернове гілля, Інгеборг не одноразово кололася читаючи їх, але залишалася справедливою і мудрою, навіть якщо й доводилося вкотре відписувати і не надсилати, не надсилати і відписувати. Дякуючи “Порі серця” ми можемо бачити навіть те чого за своє життя не побачили ні Бахман, ні Целан: не надіслані листи одне одному. Так читач може краще збагнути думки письменників і відчути, що відбувалося з кожним автором насправді. Вони не лукавили, лише намагалися якомога ніжніше “говорити”, тому часом переписували і переписували послання. Коли Інгеборг з роками ставала все відомішою, її вірші друкувалися в передових журналах, виходили окремими збірками, то Пауль саме з цим пов’язав її “іншість”, констатувавши: “Я в тривозі за Тебе, Інгеборг – але Ти мусиш зрозуміти мене: мій крик душі – Ти не чуєш його, Ти не при собі (де Ти мала би бути, як я припускаю), Ти… в літературі” (лист № 146). Очевидно, що цими словами Целан наче виправдовує себе, чому він “не у собі”… Бо він тоді надто був вже “в літературі”. Він не зміг пережити те, що хтось осквернив “могили в повітрі” і його слово про це. В тих могилах лежали і Целанові батьки. Він пішов до них по воді… З того часу з Парижу листи до Інгеборг надходили лише від Жизень, яка, не зважаючи ні на що, любила її як найближчу подругу. Дружба двох німецькомовних поетів не вмерла з Паулем Целаном, вона продовжилась між жінками, які берегли одне одного як частинку Його. “Тепер я вже не твоя. / Ми ридаємо від самоти. // Але мов Орфей, знаю я, / що поряд зі смертю – життя, / і для мене все ще синіє / навіки заплющене око твоє.” Інгеборг Бахман. Христя Венгринюк Видання здійснене за фінансової підтримки: Представництва Австрійської служби академічного обміну, м. Львів Австрійського культурного форуму Книга «Пора серця. Листування Інґеборґ Бахман та Пауля Целана» автора Ингеборг Бахман, Пауль Целан оценена посетителями КнигоГид, и её читательский рейтинг составил 8.40 из 10.
Для бесплатного просмотра предоставляются: аннотация, публикация, отзывы, а также файлы для скачивания.
Рецензии на книгу
Написано 0 рецензий