Читать онлайн «Агатангел, или синдром стерильности»

Дійові особи (вони ж виконавці)

1.  Горислава Галичанко, завідувачка рубрики «Дозвілля» щоденної газети КРІС-2, дівчина, безумовно, варта уваги, навіть попри те, що їй от-от виповниться тридцять.

2.  Пані Міля, бізнесово обдарована поштарка і мрійниця.

3.  Сніжана Терпужко, журналістка з дуже особливою дієтою.

4.  Містер Арнольд Гомосапієнс, бізнес-консультант із Голландії.

5.  Михайло Іванович Тичина, слідчий, книголюб і непоганий коханець.

6.  Агатангел, домашній щур, любить крабові палички.

7.  Юліан Йосипович Незабудко, головний редактор газети КРІС-2. Партійний псевдонім – Дуньо (але це таємниця). Поет і дбайливий сім’янин.

8.  Пан Фіалко, заступник пана Незабудка. Партійний псевдонім – Франьо (хоча це теж таємниця).

9.  Пан Маргаритко, заступник пана Незабудка і пана Фіалка. Партійний псевдонім – Ґєньо.

10.  Пан Штуркало, відповідальний секретар.

11.  Олежик Трав’янистий, верстальник із сумнівною репутацією.

12.  Соломон Айвазовські – таємничий та ерудований, у душі – романтик, що старанно приховує, можливо, навіть сам від себе.

13.  Шарлотт – вродлива і неприсутня.

14.  Степан Вовк, 13-й комерційний директор КРІСа-2.

15.

16.  Панько Овочевий. У приватному спілкуванні – Льоня.

17.  Інвестор – загалом другорядний персонаж.

18.  Теобальд Полуботок-Свищенко, дописувач КРІСа-2.

19.  Професор Полуботок-Свищенко, засновник клініки Шато д’Амур та «українського» методу лікування психічних захворювань.

20.  Евеліна, сусідка Горислави, скрипалька.

21.  Марко, сусід Горислави, гітарист.

22.  Юрко, випадковий персонаж.

Veritasна дні пляшки

Юліан Йосипович Незабудко прокинувся від солодко-тривожного відчуття в паху, яке могло свідчити тільки про одне, і саме про це і свідчило. У нього була ранкова ерекція. Головний редактор щоденної тигиринської газети КРІС-2, як називається посада нашого героя, посміхнувся чи то до стелі, чи то до себе самого (на стелі у спальні було дзеркало) і зітхнув із полегшенням. Коли тобі суттєво за сорок, кожна ранкова ерекція, а тим більше із сильного похмілля – це «трохи подія», як сказав би, зверхньо посміхаючись, пан Незабудко, якби йшлося про когось іншого. Але оскільки справа стосувалася його самого, то він тільки ковзнув рукою під ковдру і з полегшенням зітхнув, пересвідчившись, що солодко-тривожне відчуття його не підвело. Усі ми любимо виглядати іронічними чужим коштом.

Пан Незабудко жваво підхопився, замугикав «ві а зе чемпіонс» і пішов під душ, переможно спостерігаючи, як навіть струмені теплої води не відразу зруйнували горду набундюченість у його паху. Десь він читав, що ерекція «з бодуна» – явище майже автоматичне і свідчить не так про молодість організму, як про підвищений тиск на якісь там залози, тому така ерекція не виключає підступного наближення простатиту. Але Юліан Йосипович був оптимістом і тішився кожній ранковій ерекції, хоча скаржитися на сексуальні можливості свого організму наразі не мав підстав. Шкода, що дружина у відрядженні і немає з ким розділити скромну статеву радість. Хоча з іншого боку, добре, що вона у відрядженні, адже навряд чи їй сподобався б запах з його рота, який навіть самому Юліану Йосиповичу не дуже подобався, коли він видихав у близько поставлену до вуст долоню і принюхувався. Пан Незабудко щоранку перевіряв таким чином, чи не тхне у нього з рота. Сьогоднішній перегар викликав туманні спогади про те, що вечір таки завершився пивом, а це дружині точно б не сподобалося. Юліану Йосиповичу це також не подобалося, але не подобалося вже сьогодні, а вчора чомусь, навпаки, подобалося. І найгірше, що так буває завжди.