Читать онлайн «Радіоп'єси: Сни на продаж. Цикади. Добрий Бог Мангеттену»
Автор Ингеборг Бахман
Інґеборґ Бахман
РАДІОП'ЄСИ
Лауренц
Анна
Мандль
Генеральний директор
Пепі
Валдау
Новак
Шперль
Катеринщик
Продавець лез до бритв
Стара жінка, яка продає повітряні кульки
Торговець рибою
Поліцейський
Продавець
Перехожі
Перша телефоністка
Друга телефоністка
Третя телефоністка
Перший перекладач
Другий перекладач
Третій перекладач
Четвертий перекладач
Матрос
Радист
Перша Сирена
Друга Сирена
та інші голоси
МАНДЛЬ Чи це можливо, що вже пів на шосту… я думаю, сьогодні вже досить.
АННА
МАНДЛЬ Блідий? Ні, ні, це лише від освітлення. Так рано темніє. Погане освітлення. Нам треба подбати про інше освітлення. Як на мене, неонові лампи шкідливі для зору.
АННА Так, я недавно читала про це в «Тижневику». Здається, це був «Тижневик». При такому освітленні треба було б носити темні окуляри.
МАНДЛЬ Та ні, облиште, Ви ж не хочете сидіти в бюро в чорних або зелених окулярах. Це ж привертало б увагу… Чи Ви вже написали останнє речення — «і ми дозволимо собі зробити запит за вісім днів. З висловленням щонайглибшої шани…»?
АННА «І ми дозволимо собі зробити запит за вісім днів. Із щонайглибшою пошаною…» Чи я ще маю дати цього листа на підпис шефові? Пан у блакитному пальті вже напевно пішов.
МАНДЛЬ Який пан, яке блакитне пальто…?
АННА Пан, якого не запрошували, однак впустили без черги. Ви не звернули уваги на це пальто? Воно було надто світлого блакитного кольору, я ще не бачила такого відтінку блакитного. Чи погодитеся Ви, що чоловік не має так одягатися?
МАНДЛЬ Я не бачив пальта, однак світло-блакитний, мені також здається… так, мені здається… саме, так, напевно…
АННА Я вже розбираю копії, чи хочете Ви ще вказати параграфи?
МАНДЛЬ Ні, не обов’язково, хоча, усе-таки, давайте сюди.
АННА На першій сторінці я зробила помилку, та я б легко могла її стерти ґумкою, майже не буде помітно… А Ви бачили фільм у «Форумі»? Як на мене, дуже комічна назва: «Ґумка зі семи небес». Я згадала про це, бо говорила, як можна стирати ґумкою… однак там, напевно, ідеться про щось зовсім інше. Панна Клеман розповідала мені про цей фільм — нічого особливого в ньому немає. Їй було дуже нудно. Однак назва видається мені надто комічною. Це вже з натяком на оригінальність.
МАНДЛЬ Ось як, панна Клеман… хто така панна Клеман?
АННА Хіба… Ви її не знаєте? Блондинка з управління.
МАНДЛЬ Ні, я не знаю жодної блондинки з управління.
АННА Я маю на увазі ту, яка завжди телефонує щодо фінансових звітів, уже три тижні вона виконує обов’язки другого прокуриста.
МАНДЛЬ А, ота! Однак я не знаю жодної блондинки…
АННА Звичайно, бо Ви розмовляєте з нею лише телефоном!
МАНДЛЬ Якби Ви, панно Анно, могли швиденько… тобто… якби Ви могли ще навести тут трохи порядок і взяли ключі… я б дуже хотів уже йти, я б хотів, ще до того, як позачиняють магазини… у моєї жінки завтра день народження, мені потрібно було б ще купити квіти… так, я мав би, напевно, ще щось…
