Читать онлайн «Біг мак 2»
Автор Сергей Жадан
Annotation
Сергій Жадан (народився 1974 р. ) — поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Автор кількох книжок віршів та прози. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: «Депеш Мод» (2004), «Цитатник» (2005), «Anarchy in the UKR» (2005), «Гімн демократичної молоді» (2006), «Капітал» (2006), «Марадона» (2007), «Ефіопія» (2009), «Лілі Марлен» (2009), «Ворошиловград» (2010), «Прощання слов’янки» (2011). «Біг Мак та інші історії» є книгою вибраних оповідань Сергія Жадана, написаних протягом останніх десяти років. Збірка містить як тексти першої прозової книги автора «Біг Мак» (2002—2003), так і пізніші твори, датовані другою половиною 2000-х. Оповідання в книзі подані у хронологічному порядку, що дає можливість допитливому читачеві прослідкувати час та географію написання кожного з них. Окремі тексти у книжковому варіанті друкуються вперше.
Жадан С. В. Біг Мак та інші історії: книга вибраних оповідань
Берлін, який ми втратили
Десять способів убити Джона Леннона
Баланеску-квартет
Територіальні води її ванни
Порно
Вітольд, мої нічні кошмари
Атлас автомобільних доріг України
*
*
*
*
Червоний Елвіс
Як влаштувати незабутню корпоративну вечірку
Як зберегти родинний затишок
Як відмовити рекламному агенту
Як харчуватися в супермаркетах
Як убити всіх
Динамо Харків
Жовтий китайський джип
Паспорт моряка
1
2
3
4
5
Immigrant Song
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
English Breakfast
Вокзали
Втрати, які нас роблять щасливими
*
*
*
*
*
*
*
*
*
ББК 84. 4 УКР6
Ж15
Серія «Графіті» заснована у 2004 році. Художник-оформлювач
Фото на обкладинці
В тексті зберігаються особливості авторського письма
© С. В. Жадан, 2011
© О. Г.
Жуков, художнєоформлення, 2011
© Видавництво «Фоліо»,
марка
серії, 2004
ISBN 978-966-03-5101-1 (Графіті)
ISBN 978-966-03-5688-7
Жадан С. В. Біг Мак та інші історії: книга вибраних оповідань
С. В. Жадан; худож. -оформлювач О. Г. Жуков
—Харків: Фоліо,
2011
—314 с
—(Графіті).
ISBN 978-966-03-5101-1 (Графіті).
ISBN 978-966-03-5688-7.
Берлін, який ми втратили
Ми набрали стільки різної музики, що слухати її вже ніхто не хотів. Якісь сербські народні оркестри, старі саундтреки, до того ж Сільві, як завжди, мала повні кишені свого прибабаханого нового джазу, який вона всім рекомендувала і який, крім неї, ніхто не слухав, бо цей новий джаз слухати просто неможливо. Мені взагалі здається, що коли людина довго і наполегливо про щось розводиться, це свідчить лише про те, що вона сама все це щойно і вигадала, скажімо, новий джаз; думаю, Сільві могла відкопати ці записи де-небудь на студії у себе в Празі, попсувати як слід плівки і тепер видавати все це за атональну музику. Хоча могла цього і не робити. Десь між кріслами нашого рено, вкупі з банками коли та путівниками, мали бути ще пара альбомів старого-доброго Лу Ріда, якраз періоду його найбільшого цвітіння і токсикозу, касети теж, до речі, були чеськими, така собі фірма Глобус шмаляла по гарячих слідах великої європейської трансформації на межі 80-х, вигрібаючи все з золотих запасів поп-музики, ось і старий-добрий Лу Рід, що називається, попав. Але до нього чeрга навряд чи дійде — надто енергійно Сільві вистукує пальцями по керму в такт — якщо це можна назвати тактом — атональному місиву, що, мов із м’ясорубок, лізе із захриплих динаміків, вмонтованих у передню панель.
