Читать онлайн «Мовні Ґрати»

Автор Пауль Целан

Пауль Целан

Мовні ґрати

I

Stimmen, ins Grün der Wasserfläche geritzt. Wenn der Eisvogel taucht, sirrt die Sekunde: Was zu dir stand an jedem der Ufer, es tritt gemäht in ein anderes Bild. * Голоси, вкарбовані в зелень водного плеса. Коли зимородок пірнає, сюркоче секунда: Те, що горнулось до тебе на тому березі, входить скошеним в іншу подобу. * Stimmen vom Nesselweg her: Komm auf den Händen zu uns. Wer mit der Lampe allein ist, hat nur die Hand, draus zu lesen. * Голоси, з кропив'яних стежок: Ходи-но до нас на руках. Той, хто самотній із лампою, має тільки долоню, щоб з неї читати. * Stimmen, nachtdurchwachsen, Stränge, an die du die Glocke hängst. Wölbe dich, Welt; Wenn die Totenmuschel heranschwimmt, will es hier läuten. * Голоси, пророслі крізь ніч, линви, на які ти чіпляєш дзвона. Вигнись дугою, світе: Коли мушля загиблих сюди приб'ється, тут залунає. * Stimmen, vor denen dein Herz ins Herz deiner Mutter zurückweicht. Stimmen vom Galgenbaum her, wo Spätholz und Frühholz die Ringe tauschen und tauschen. * Голоси, від яких твоє серце знов ховається в серці матері, Голоси із шибениць, де старі й молоді дерева невтомно міняються кільцями. * Stimmen, kehlig, im Grus, darin auch Unendliches schaufelt, (herz-) schleimiges Rinnsal. Setzt hier die Boote aus, Kind, die ich bemannte: Wenn mittschiffs die Bö sich ins Recht setzt, treten die Klammern zusammen. * Голоси, хрипкі від вугільного пилу, в яких лопатить безмежжя, (серце-) ослизлий риштак.
Припни тут човни, дитино, на які я найняв моряків: Коли буря на борт наляже, то скоби зійдуться докупи.
* Jakobsstimme: Die Tränen. Die Tränen im Bruderaug. Eine blieb hängen, wuchs, Wir wohnen darin. Atme, dass sie sich löse. * Голос Якова: Сльози. Сльози в братньому оці. Одна з них зависла, набухла. Ми живемо у ній. Дихни, щоб вона відірвалась. * Stimmen im Innern der Arche; Es sind nur die Münder geborgen. Ihr Sinkenden, hört auch uns. * Голоси з глибини ковчега: Лиш уста мають сховок. О, потопельники, почуйте й нас. * Keine Stimme — ein Spätgeräusch, stundenfremd, deinen Gedanken geschenkt, hier, endlich herbeigewacht: ein Fruchtblatt, augengroß, tief geritzt; es harzt, will nicht vernarben.