Читать онлайн «Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру»
Автор Леся Воронина
Суперагент 000: Таємниця золотого кенгуру
У пащі крокодила
розділ перший
Суперагент Гриць Мамай сидів у своєму кабінеті у позі лотоса. На його вольовому обличчі була написана впевненість. То була впевненість у самому собі. Гриць щойно скінчив робити ранковий комплекс йогівських вправ. Кожен його м’яз сповнився життєвої снаги. Мозок працював чітко й блискавично.
Зненацька Суперагент 000 почув у голові приємний баритон. То був його внутрішній голос:
— Грицю, сьогодні на тебе чекає важлива робота. Ти здійсниш три героїчні вчинки і переможеш страшного ворога.
розділ другий
Раптом двері Грицевого кабінету рвучко розчахнулися. На порозі стояла білява дівчина неймовірної вроди. В її блакитних, немов ранкове небо, очах світився розпач. Дівчина ступила кілька кроків до кабінету.
— Шніцель! — прошепотіла вона і, як підкошена, почала падати на перський килим. Однак прекрасна незнайомка не встигла торкнутися підлоги. В уламок секунди Суперагент Гриць Мамай опинився біля зомлілої красуні. Він підхопив її на льоту та обережно поклав у шкіряне крісло.
“Вага — 57 кг 30 г, зріст — 170 см. Розмір ноги — 37”, — подумки відзначив Гриць і відчув, як у його серці розквітає квітка палкого кохання до незнайомої блондинки.
розділ третій
Гриць кілька разів ніжно, але рішуче ляснув незнайомку по щоках. Вії дівчини затріпотіли. Очі розплющились. По щоках скотилися дві чисті, наче вранішня роса, сльозини.
— Люба дівчино! Хто вас скривдив?
— Шніцель! — знову прошепотіла незнайомка зблідлими устами.
— Шніцель — (призабуте) тонка відбивна чи посічена котлета.
— Ви зголодніли! — здогадався Гриць.
Легким порухом правиці він відчинив дверцята холодильника, витяг звідти свіжого шніцеля й вклав його до мікрохвильової пічки. По кабінету розлилися пахощі смаженого м’яса.
Та незнайомка заперечливо похитала головою.
— Шніцель! — утретє повторила вона. — Так звуть мого кота.
— Кота? — Гриць здивовано звів брови.
“Невже внутрішній голос обманув мене? Невже уся справа обмежиться зникненням домашньої тварини?” — подумки питав себе Суперагент.
— Шніцель — це Швидкісний Новий Інтуїтивний Цільовий Еволюційний Локатор. Його створив мій батько — винахідник і учений Петро Байда.
— То ви Зореслава, дочка геніального біолога Петра Байди? — здогадався Суперагент.
В його очах крім любові засвітилися глибока повага й захват.
— Вчора я бачив по телевізору інтерв’ю з ним і з його вихованцем та колегою крокодилом Кирилом.
З очей дівчини знову потекли гіркі сльози. Вона витягла з торбинки дві чорні шнурівки й простягла їх Грицеві.
— Ось усе, що залишилося від тата…. . Сьогодні вранці, коли я зайшла до татової лабораторії, то побачила страшну картину. Крокодил Кирило доїдав мого бідолашного тата і плакав. На підлозі стояла ціла калюжа крокодилячих сліз, і в ній плавали ці шнурівки. Татові італійські черевики Кирило зжер також…
