Читать онлайн «Викрадення в Тютюрлістані»
Автор Войтех Жукровский
Annotation
Троє друзів — півень, кіт і лисиця, блукають світом у пошуках пригод. І пригоди не забарилися! Викрадено юну королівну Віолінку.
Войцех Жукровський
Троє друзів
Ночівля під сосною
Загадкові сигнали
Початок воєнних дій
Цапкова підла зрада
Найбільша битва в історії Тютюрлістану
Облога Блабони
А за мурами…
Нічній гонець
Вікрадення
Зустріч з Мозолем
За крок від смерті
Таємничий казан
Ранок на кордоні
Чорна купіль
Плоди розшуків
Родовид Мишібрата
Братство отруйників
Смерть Трицятка
Скупиці
Запопадливі пасічники
Півнева таємниця
Прибуття до Тулеби
Ринок приємного чхання
Блошиний цирк
Цапок піддається спокусі
Мишібрат на тортурах
Ніч чекання
Цапок «продає»
Під шибеницею
Самопожертва Хитрусі
Остання гонитва
Жертва Мишібрата
Циганова хитрість
Над водами Кошмарки
notes
1
2
Войцех Жукровський
Викраденні в Тютюрлістані
Троє друзів
Дивіться, он із-за пагорба виходять троє. Та й чудні ж які подорожани! Ледве бредуть вибоїстим піщаним путівцем. Важко човгають ногами, видно, дуже наморені. Обличчя й одяг аж сірі від пилу.
Попереду виступає капрал Мартин Пипоть — півень, якого після останньої війни демобілізували. Служив він у війську сурмачем. Щодня вдосвіта грав на сурмі зорю. На мундирі в нього кілька ви-цвілих стрічечок від медалей — це нагороди за бойові подвиги. Але що вдієш, старість не радість. Видали йому скромну платню та й показали на двері казарми.
Відпочивай тепер. Та коли ти звик воювати, як же тобі вертатися до буденного життя на подвір’ї, курей до миски скликати, яйця лічити та на світанку тричі кукурікати, щоб господар устиг надягти штани й почухати потилицю.
Ет, не для нього така робота. От і подався в широкий світ шукати збройних сутичок. Мундир на ньому вилинялий, полатаний, але сурма за плечима сяє, мов липневий місяць, а троє обламаних пер на хвості по-лицарськи погойдуються од вітру. Ступає він важко, карбуючи крок підкованими чобітьми. Остроги черкають об пісок, а затуплений дзьоб принюхується, чи не пахне десь пригодою.
Відомо — старий, посивілий у боях служака.За ним дрібною манірною ходою чимчикує лисиця Хитруся. Вона була бонною, вихователькою дітей у поміщика Індика. Знає іноземні мови — і качину, і курячу, а як чудово співає!. . І їй теж не поталанило, певне, застосувала до малих індичат неправильні педагогічні методи. її прогнали в три вирви. Зрештою, вона не любить згадувати цю історію.
Тепер її заповітна мрія — стати господинею в якому-небудь заїзді, хазяйнувати в кухні, смажити печеню з приправами, наглядати, як сходить тісто. По ній і не видно, що позаду важка дорога. Шубка чепурненька, на голові — чепчик, у лапах — торбинка й парасолька. На кінчику хвоста, немов метелик на шавлії, колишеться червоний бант. Вилизана мордочка припудрена, а може, то тільки проміння вечірнього сонця так падає.
Позаду йде кіт Мишібрат Нявчура, славний парубчина. Останні два роки він служив у млині. Але кілька місяців тому з розмови з господарем, після якої кіт і досі кульгає, він ясно зрозумів, що мельник його службою незадоволений.
Як гляне Мишібрат на нескінченну безлюдну дорогу, так і зітхне. Курява нагадує йому борошно, що сиплеться з-під жорна, а шелест дерев — шум води, яка спадає на букове колесо…
