Читать онлайн «Київська Русь»

Петро Петрович Толочко — відомий український вчений в галузі історії та археології Київської Русі. Опублікував більше 250 наукових, монографічних досліджень, присвячених історії давнього Києва, давньоруському феодальному місту, соціально-економічному, етнічному та політичному розвитку Київської Русі.

П. П. Толочко — доктор історичних наук, професор, академік НАН України, з 1987 р. директор Інституту археології, з 1993 р. віце-президент НАН України.

Крім того, є членом-кореспондентом Центрального Німецького інституту археології в Берліні, дійсним членом Академії Європи (Лондон), членом Постійного комітету Міжнародної унії слов’янської археології.

Вступ

У IX ст. в центрі європейського материка утворилася нова велика держава східних слов'ян. Історичним її ядром стало Середнє Подніпров'я, де традиції політичного розвитку сягали ще скіфських часів. У вітчизняних писемних джерелах вона виступає під назвою “Руська земля" або “Русь", в іноземних — “Русь".

В історичній літературі найчастіше зустрічається назва “Київська Русь", оскільки центром цієї східнослов'янської держави впродовж багатьох століть був Київ. З часом історики ввели в науковий обіг термін “Давня Русь", що, на їх думку, більше відповідає визначенню того періоду руської історії, що охоплює XII — XIII ст. Цей термін уживається стосовно аморфної сукупності земель-князівств, що, як вважають дослідники, не становили єдиної політичної структури. Поширеною є також назва “Давньоруська держава", вона стала своєрідним замінником двох перших термінів, щоправда, без певного змістового наповнення цього поняття і чітких хронологічних рамок.

Термінотворчий процес зумовлювався не тільки потребами пошуку найвідповіднішої наукової дефініції для перших століть вітчизняної державності, а й ідеологічними настановами.

Аналогічна термінологічна розмаїтість має місце і в іноземній історіографії, присвяченій Русі. В ній рівноправно вживаними є терміни “Київська Русь", “Руська держава", “Русь", “Русь-Україна". Остання назва набула особливого поширення в працях українських істориків діаспори, у яких спостерігається тенденція взагалі до заміни слова “Русь" словом “Україна", без скільки-небудь переконливого наукового обґрунтування. Навіть словосполучення “Русь-Україна" не відповідає історичним реаліям IX — XIII ст. Посилання на М. С. Грушевського тут не зовсім коректні. Його фундаментальна праця “Історія України-Руси" має таку назву тому, що висвітлює історичний процес упродовж цілого тисячоліття, отже — і Русі, і її спадкоємиці України. А двотомне дослідження, присвячене давньоруському періоду історії, назване М. С. Грушевським “Київська Русь".