Читать онлайн «Не зважай»

Шановний читачу!

Спасибі, що придбали цю книгу.

Нагадуємо, що вона є об’єктом Закону України «Про авторське і суміжні право», порушення якого карається за статтею 176 Кримінального кодексу України «Порушення авторського права і суміжних прав» штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Повторне порушення карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо- і відеокасет, дискет, інших носіїв інформації, обладнання та матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Кримінальне переслідування також відбувається згідно з відповідними законами країн, де зафіксовано незаконне відтворення (поширення) творів.

Книга містить криптографічний захист, що дозволяє визначити, хто є джерелом незаконного розповсюдження (відтворення) творів.

Щиро сподіваємося, що Ви з повагою поставитеся до інтелектуальної праці інших і ще раз Вам вдячні!

Про автора

Едвард Сент-Обін народився в Лондоні 1960 року. До серії його романів про Патріка Мелроуза, що викликали в публіки таке нестримне захоплення, належать «Не зважай», «Паскудна звістка», «Трохи надії» (раніше надруковані разом як трилогія під спільною назвою «Трохи надії»), «Молоко матері» (цей роман увійшов до короткого списку Букерівської премії 2006 року) та «Нарешті».

1

О пів на сьому ранку Іветта понесла до будинку купку випрасуваної ще звечора білизни. Одна сандалія тихенько поляпувала (як на біду, відірвався ремінець), і доводилося, щосили стискаючи пальці, незграбно чалапати по кам’янистій нерівній землі. Обабіч під’їзної доріжки росли кипариси, за ними виднілася стіна садової огорожі.

Посеред саду стояв лікар у синьому домашньому халаті та темних окулярах, хоча вересневе сонце ще не піднялося над вапняковою горою. Стискаючи в лівій руці садовий шланг, лікар зосереджено поливав важким струменем води колону мурах, що швидко сунула гравієм біля його ніг. Зрошування здійснювалось у добре відпрацьований спосіб: лікар вичікував, доки мурахи, що вціліли, вилізуть на мокрі камінці й переведуть дух, і знову спрямовував на них шумливий потік. Вільною рукою він вийняв сигару з рота, завитки диму зливались із сивиною в русявих кучерях над кощавим чолом. Лікар затиснув великим пальцем отвір шлангу та спрямував вузький тужавий струмінь на чергову вперту мурашку.