Читать онлайн «Плуг»

Автор Павло Тычина

Павло Тичина

ПЛУГ

Плуг

Євгену Тичині

Вітер. Не вітер – буря!Трощить, ламає, з землі вириває…За чорними хмарами (з блиском! ударами!),за чорними хмарами мільйон мільйонівмускулястих рук…Котить. У землю врізає(чи то місто, дорога, чи луг),у землю плуг. А на землі люди, звірі й сади,а на землі боги і храми:О пройди, пройди над нами, розсуди!Й були такі, що тікали. В печери, озера, ліси. – Що ти за сило єси? —питали. І ніхто з них не радів, не співав. (Огняного коня вітер гнав – огняного коня —в ночі —)І тільки їх мертві, розплющені очівідбили всю красу нового дня!Очі.

1919

Сійте…

Сійте в рахманний чорноземз піснею, грою…Над долиною низом —сонце горою!Робіте – прокинувся вулик. Тверезить земля: од вас я,од вас тільки волі —жодних кривлянь!Будьте безумні – не зимні. Нові, по нові марсельєзи!Направо, наліво мечі —ставте дієзи в ключі!Ударте у мідь, обезхмарте!Вірте (не лірте!), ідіть,фанфарами крикніть вночі:дієзи, дієзи в ключі!

1919

І бєлий, і блок…

І Белий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв:Росіє, Росіє, Росіє моя!…Стоїть сторозтерзаний Київ,і двістірозіп'ятий я. Там скрізь уже: сонце! – співають: Месія!Тумани, долини, болотяна путь…Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,—не може ж так буть!Не може ж так буть, о, я чую, я знаю. Під регіт і бурю, під грім од повстаньод всіх своїх нервів у степ посилаю —поете, устань!Чорнозем підвівся і дивиться в вічі,і кривить обличчя в кривавий свій сміх. Поете, любити свій край не є злочин,коли це для всіх!

1919

На майдані…