Читать онлайн «Життя Марлен Дітріх. Том 1»
Автор Мария Рива
Марія Ріва
Життя Марлен Дітріх
Спасибі, що придбали цю книгу.
Нагадуємо, що вона є об’єктом Закону України «Про авторське і суміжні право», порушення якого карається за статтею 176 Кримінального кодексу України «Порушення авторського права і суміжних прав» штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Повторне порушення карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо -і відеокасет, дискет, інших носіїв інформації, обладнання та матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Кримінальне переслідування також відбувається згідно з відповідними законами країн, де зафіксовано незаконне відтворення (поширення) творів.
Книга містить криптографічний захист, що дозволяє визначити, хто є джерелом незаконного розповсюдження (відтворення) творів.
Щиро сподіваємося, що Ви з повагою поставитеся до інтелектуальної праці інших і ще раз Вам вдячні!
Шонеберг
Певно, він був неперевершений! Прямий, немов шомпол, у бездоганно пошитій кавалерійській формі глибокого синього кольору, яка щільно обтягувала м’язи на спині завзятого фехтувальника, із елегантним виразом на обличчі.
Міцні вилиці підкреслювали очі, що проливали чисте блакитне сяйво з-під напівприкритих повік. Термін «закликаючий погляд» тоді ще не був вигаданий, але саме це визначення якнайкраще пасувало б погляду Луї Отто Дітріха. Він мав вигляд саме тієї людини, якою був насправді: прусський офіцер, який народився вже із позначками свого класу та його привілеями. Він зняв свій шолом із шишаком, і його рудувате світле волосся – колись світ знатиме цей колір як «тіціанівський», особливо коли згадуватиме колір волосся його дочки,– відбило спалах післяполуденного сонця, промені якого пронизували наскрізь завіси з вікторіанського мережива в бібліотеці його батька. Як знаний гульвіса, Луї Дітріх давно звик до прочуханок, що влаштовував йому багатостраждальний батько.– Кажу тобі востаннє, якщо ти не покинеш вештатися із тими своїми шльондрами, я відправлю тебе через море до індіанців, щоб вони зняли з тебе скальп!
