Читать онлайн «Секрети Лос-Анджелеса»

Пролог

Покинутий мотель на пагорбах Сан-Берду; Базз Мікс з’явився тут із дев’яноста чотирма тисячами доларів, вісьмома кілограмами високоякісного героїну, дробовиком, револьвером 38-го калібру, автоматичним пістолетом 45-го та викидухою, купленою на кордоні в пачуко. Неподалік було припарковано ще один автомобіль, який належав поліції Лос-Анджелеса, але в ньому сиділи бики Міккі Коена. Що ж, тіхуанські копи зможуть забрати собі частину його здобичі, а труп самого Мікса просто скинуть у річку Сан-Ісідро.

Він був у бігах вже тиждень і на те, щоб залишитися в живих, просадив п’ятдесят шість штук: машини, ночівлі вартістю по чотири-п’ять тисяч за ніч – з надбавкою за ризик – господарі знали, що за ним по п’ятах несуться Міккі Коен та лос-анджелеські лягаві. Міккі Коен – тому що Базз Мікс кинув його на наркоту і увів жінку, поліція Лос-Анджелеса – тому що Базз Мікс убив одного з їхніх людей. Уже майже укладена угода зірвалася, щойно стало відомо, що за нею стоїть Коен, і тепер ніхто б не наважився продавати це лайно, побоюючись його помсти. Найкраще тепер було віддати товар синам Дока Енґлеклінґа – Док все влаштує, він усе розфасує, продасть, коли ситуація вирівняється, і віддасть Міксові його відсоток. Док працював було із Коеном і чудово розумів, що з цим відморозком жарти кепські; за п’ятнадцять штук брати влаштували йому місце у мотелі «Ель Серрано» та організували втечу. Сьогодні ввечері двоє хлопців, що проводять через кордон нелегалів, відвезуть його на підпільний аеродром і посадять на літак, який перенесе його до Ґватемали. А близько десяти кіло чистого герича залишаться в Штатах, і з часом Базз незле на ньому навариться. Якщо, звичайно, вірити хлопцям Дока і якщо їх і собі не кинуть ці переправники нелегалів.

Мікс зупинив машину в сосновому лісочку, виволік свою валізу, оцінив ситуацію: мотель на дюжину номерів було побудовано у формі підкови, ззаду впритул підступали скелясті урвища – тихцем не підберешся.

Порожнє подвір’я було всіяно гілками, уривками паперу, порожніми пляшками – дерево та скло голосно захрустять як під колесами, так і під ногами.

Залишалася лише одна дорога – та, якою приїхав він сам, – і переслідувачам, щоб обрати зручну для стрільби позицію, доведеться продиратися через густі зарості.

Або, можливо, непрохані гості вже чекають на нього всередині?

Мікс, тримаючи напоготові дробовика, почав ударами ноги відчиняти двері, одну за одною. Перша, друга, третя, четверта – клоччя павутини, щури, суміщені санвузли, запліснявілі недоїдки, журнали іспанською – мабуть, переправники влаштували тут перевалочний пункт для нелегалів, яких потім відправляють на ферми в окрузі Керн. П’ята, шоста, сьома – бінго! Ось і сім’я мексиканців на матрацах, туляться одне до одного, побачивши білого чоловіка із рушницею напереваги.

– Тихо тихо, – заспокійливо пробурмотів він.

Решта номерів була порожня. Мікс втягнув свою валізу у № 12, голосно опустив її на підлогу: добре видно як задній двір, так і усе подвір’я, ліжко з облізлим пуховим матрацом – не так вже й погано, як для останнього пристанку на американській території.