Джеймс Фенімор Купер
Звіробій
Містер Купер із Куперстауна
Джеймс Фенімор Купер, яскравий та самобутній талант, «батько» американського пригодницького роману, який першим із письменників Північної Америки досяг всесвітнього визнання, свою першу книгу створив… побившись об заклад. Якось увечері в маєтку батька – заможного землевласника, засновника селища Куперстаун у штаті Нью-Йорк – Джеймс читав своїй дружині Делані, француженці за походженням, якийсь надзвичайно нудний роман. Утомившись позіхати, майбутній письменник відкинув книжку геть і заявив, що писати краще – зовсім не важко. Навіть він, людина без літературного досвіду, впорався б із таким завданням. Дружина йому заперечила, між ними спалахнула сварка – відтак 1820 року на світ з’явився перший роман Купера – «Осторога», написаний фактично на спір.
Читачів зацікавив заплутаний сюжет, але критика зустріла книжку вельми неприязно. Річ у тім, що автор-початківець переніс дію роману до Англії, про яку він, відверто кажучи, мало знав, оскільки ще жодного разу не бував за межами Сполучених Штатів. Можливо, тому літератор відмовився поставити своє ім’я на обкладинці. Зате вже друга книга принесла Куперові шалену популярність не лише в Америці, а й у Європі – це був «Шпигун, або Повість про нейтральну територію» (1821). Головною причиною літературного успіху стало те, що тридцятирічний письменник нарешті знайшов своїх героїв – людей «фронтиру», американського порубіжжя, простих і мужніх, які живуть не за правилами і законами манірного суспільства того часу, а за покликом сумління та власним розумом, вільних і гордих, іноді схильних до філософствування, утім, постійно готових до дії. Ще одним персонажем книг Фенімора Купера стала чудова природа Американського континенту в усій її величі та незайманій красі.
Нова знахідка письменника – образ Натаніеля Бампо, зовні простакуватого юнака, який невдовзі став улюбленцем європейських та американських читачів. Скромний і невибагливий, він виступає з’єднувальною ланкою між двома цивілізаціями – європейською, яку принесли з собою білі переселенці, та світом корінних мешканців Північної Америки – індіанців. Уперше Нетті Бампо з’являється в романі «Піонери» (1823), потім він стає головним героєм «Останнього з могікан» (1826), «Прерії» (1827), «Слідопита» (1840) і «Звіробоя, або Першої стежки війни» (1841). Про особисті якості цього персонажа найкраще свідчать індіанські імена, які він мав у різний час: Соколине Око, Звіробій, Слідопит, Довгий Карабін, Шкіряна Панчоха.
Успіх п’яти «індіанських» романів був просто приголомшливий: ними зачитувалися в усьому світі, зокрема і в Російській імперії. Купер створив своєрідну пригодницьку епопею, яка охоплює період з 1740 по 1790 рік, історію наступу переселенців на Американський континент, воєн між колоніальними державами, однією з яких була тривала Франко-індіанська війна (в якій, з одного боку, брали участь збройні сили британських колоній, а з іншого – французи, володарі Канади, та союзні з ними індіанські племена). Кожна з цих книг – драматичний етап у житті шляхетного і великодушного Нетті Бампо, починаючи з ранньої юності й завершуючи досвідченою, мудрою старістю. І в усі часи герой не сприймає «цивілізаторського» хижацтва своїх одноплемінників, їхнього небажання зважати на права індіанців і презирства до життєвого устрою «червоношкірих бестій». У середині 40-х років XIX сторіччя навіть англійська критика змушена була визнати, що Фенімор Купер – єдиний письменник, чий хист оповідача може дорівнятися до таланту Вальтера Скотта.