Девід Серван-Шрайбер
Антирак. Новий спосіб життя
Передмова до другого видання
Сімнадцять років тому, здійснюючи експеримент зі сканування мозку, я дізнався, що в мене рак. Пам’ятаю, як стояв у приймальні на десятому поверсі онкологічного корпусу й дивився з вікна на людей, які йшли вулицею, далекі та заглиблені у свої щоденні клопоти. Близька смерть буквально виштовхнула мене з життя, забравши обіцяні ним радощі й цілеспрямовану діловитість. Позбавлений комфортної мантії лікаря та вченого, я став онкологічним пацієнтом. Ця книжка – історія про те, що сталося потім, про повернення до життя та здоров’я, насправді навіть ліпшого, ніж до хвороби, хоча про хворобу я ніколи й не забував. У книжці я розповідаю, як, озброївшись знаннями лікаря й ученого, відшукав у медичній літературі все необхідне, щоб використати свої переваги в боротьбі з раком. Однак найголовніше, книжка пропонує новий науково обґрунтований погляд на рак, що дає всім нам змогу ліпше захиститися від цієї хвороби.
Вихід у світ два роки тому книжки «Антирак» відкрив новий розділ у моїй подорожі життям. Після 14 років мовчанки про хворобу я зміг узагальнити отримані знання й розповісти світові про свої здобутки, розповісти всім тим, хто наляканий, пригнічений, хто втратив надію. Я мав можливість обговорити викладені у книжці ідеї з лікарями, ученими, політиками та громадськими діячами й порівняти свої спостереження з їхнім досвідом.
Також я зустрічався з багатьма пацієнтами, яким вдалося змінити перебіг хвороби за допомогою моїх порад. Після виходу книжки 35 мовами майже у 50 країнах світу, коли було продано понад мільйон її примірників, моя переконаність, що ми здатні підсилити природний захист тіла в боротьбі проти раку, тільки зміцнилася. Я твердо вірю, що цей підхід має стати частиною профілактичних або лікувальних заходів для кожної людини. За останні два роки наука надала нові докази, пояснення й перспективи того, як ми всі можемо навчитися зміцнювати здоров’я та вдосконалювати «підґрунтя» фізичних особливостей нашого організму, створюючи протиракову природу всередині тіла; вона також підтвердила, що важливо приділяти увагу тому, як емоції впливають на перебіг онкологічного захворювання.І все-таки, що нового в цьому виданні?
Унаслідок багатьох дискусій з моїми колегами-медиками – лікарями загальної практики, онкологами, психологами, – і читачами я зрозумів, що вони легше сприймають інформацію про харчування, ніж аналіз відносин між розумом і тілом або обґрунтування вирішальної ролі безпорадності у сприянні раку. Якщо є якась одна-єдина чітка й категорична засада, про яку я хочу розповісти в цьому виправленому виданні, то вона полягає в тому, що ми повинні приділяти якнайбільше уваги взаємозв’язку між тілом і розумом, особливо тривалому негативному впливу безпорадності й відчаю. Коли не зважати на них, ці почуття – тут не йдеться про життєві стреси – роблять внесок у запальні процеси, що, своєю чергою, можуть спричинятися до зростання пухлини. Є справді дієві та прості методи приборкати такі почуття, завдяки чому можна отримувати задоволення від життя й водночас зменшити запальні процеси.