Читать онлайн «Одержима»
Автор Марина Дяченко
Annotation
Вона — сучасна відьма-авантюристка, ворожить і знімає причину та вроки, проте вірить тільки в гроші. Він — демон, що вселився в неї.
Вона — одержима. Він — жорстокий хазяїн.
Двоє ненавидять одне одного і пов’язані спільною місією. Варто хоч раз помилитися, спізнитися, схибити — і відьма, і демон опиняться в пеклі. Однак у такій важкій справі помилка — це тільки справа часу…
Марина та Сергій Дяченко
ІСТОРІЯ ПЕРША
ІСТОРІЯ ДРУГА
ІСТОРІЯ ТРЕТЯ
ІСТОРІЯ ЧЕТВЕРТА
ЕПІЛОГ
Марина та Сергій Дяченко
Одержима
ІСТОРІЯ ПЕРША
Демон
— Хто має владу над частиною, той має владу над усім. Це основний закон магії.
Курилися пахощі. Щирився череп на парчевій скатерці. Щільно затягнуті штори й рами ледь пропускали рев шумної вулиці. Ось язичок полум’я хитнувся, поплив, освітив фотографію: чоловік близько сорока років на тлі БМВ. Машина гарна, власник — ні: хамувата посмішка на круглому гладкому лиці, тонкі губи, маленькі очиці.
— Хто має владу над образом, той має владу над плоттю…
Блиснули в тьмянім світлі леза ножиць. Відокремили людську фігурку від БМВ, від кущів на задньому плані, від неба, бруківки й тротуару; втративши машину, чоловічок став жалюгідним, і навіть хамувата посмішка вилиняла.
— Образ переходить у тінь, тінь розсипається попелом… — пальці з довгими чорними нігтями захопили фігурку й піднесли до вогню. Голова спалахнула першою, і посмішка зникла. Клієнтка, й так бліда, зіщулилась і прикусила губу.
— Не бійся! — таємничий грізний голос на секунду полагіднішав. — Нічого з ним не станеться. Полюбить тебе — і край!
Відьма опустила палаючий папір на блюдце, діждалася, доки згорить увесь, спритно струсила попіл у формочку. Нахилила свічку, залила зверху гарячим воском; остигаючи, віск каламутнішав і втрачав прозорість.
На столі, вкритому церковною парчею, народжувалася воскова лялечка.— І забуде раб Божий Олександр усіх своїх жінок, — голос підвищився, набуваючи металевих ноток, — а любитиме тільки рабу Божу Світлану, й очима, й серцем, і тілом, і душею…
Клієнтка аж нахилилася вперед, і стало видно, як сильно вона прагне бути коханою.
Чорний ніготь підчепив фігурку, пальці не без зусиль вивільнили лялечку з форми. Плавився віск; з окремої грудочки відьма спритно зліпила геніталії. Фігурка виявилася занадто малою для такої пишноти, однак ні відьму, ні клієнтку це не збентежило. Відпавши раз і вдруге, деталь досить-таки косо закріпилась на восковому тілі.
— Зі здоров’ям у нього проблеми, — заклопотано повідомила відьма. — Лікуватимеш.
— Полікую, — клієнтка дрібно закивала.
— І щось печінка його мені не подобається, — довгі пальці покрутили фігурку так і сяк. — А ти!
Клієнтка підстрибнула на стільці.
— Покинь курити! — чорний ніготь викривально вп’явся їй у груди. — Не можна тобі курити!
— Покину, — блідими губами пообіцяла клієнтка.
— А тепер іди. Я духа викликатиму. Без духа не вийде. Йди! Гроші залиши на порозі!
— А… — тихо пискнула клієнтка.
— Двісті баксів. Залишиш більше — здійсниться скоріше.
— Д-дякую… — клієнтка зісковзнула зі стільця, як тепле масло з ножа, повагалася, наважилась: — То коли мені ждати?
