Читать онлайн «Пригода опівночі. Однієї дощової осені»
Автор Андрей Гуляшки
Annotation
У новій книзі відомого болгарського письменника А. Гуляшки «Пригода опівночі» читач зустрінеться з героями, яких уже знає з твору «Контррозвідка». В книзі вміщено дві повісті — «Пригода опівночі» та «Однієї дощової осені».
Події цієї гостросюжетної пригодницької книги розгортаються в прикордонних районах народної Болгарії, куди імперіалістичні розвідки засилають своїх агентів, намагаючись перешкодити соціалістичному будівництву, підірвати економіку нової Болгарії.
Проте органи Державної безпеки вчасно знешкоджують підступні плани іноземних агентів.
Головний герой твору — вольовий, досвідчений, талановитий контррозвідник Абакум Захов. Мужньо і невтомно бореться він з прихованими ворогами, вміло викриваючи їх.
Книга пройнята ідеєю безмежної відданості батьківщині і народу.
У Радянському Союзі видається вперше.
Андрій Гуляшки
ПРИГОДА ОПІВНОЧІ
ОДНІЄЇ ДОЩОВОЇ ОСЕНІ
notes
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
Андрій Гуляшки
ПРИГОДА ОПІВНОЧІ. ОДНІЄЇ ДОЩОВОЇ ОСЕНІ
ПРИГОДА ОПІВНОЧІ
Ця дивна пригода почалася так.
27 серпня близько дев'ятої години ранку Смолянське управління передало в ефір коротку зашифровану радіограму. А через кілька хвилин начальник відділу Державної безпеки полковник Ванов уже читав її текст:
«Вакцина, надіслана Центром, не діє. Весь прикордонний район від Доспата до Смоляна, кілометрів на тридцять, охоплений ящуром. Хвороба швидко поширюється на північ. Віруси не втрачають інтенсивності. Становище загрозливе».
Полковник прочитав ще раз радіограму, підкреслив червоним олівцем фразу «Вакцина, надіслана Центром, не діє», посидів нерухомо кілька хвилин, відкинувшись на спинку стільця, потім підвівся і, занепокоєний, почав ходити по кабінету, ворушачи губами і хмурячи брови.
Що б це могло означати: «Вакцина, надіслана Центром, не діє»? Ванов вийняв з шухляди письмового стола папку листування з Смолянським управлінням і стоячи почав перегортати стислі резюме повідомлень:
«17 серпня. Триград. Раптова поява ящура великої інтенсивності.
Масові і одночасні захворювання в напрямах південь — північ. Жителі прикордонних селищ стурбовані».Слова «одночасні» і «південь — північ» було підкреслено жирними червоними лініями.
«18 серпня. Тільки за одну добу зараза охопила райони Доспата, Борино, Ликіте. Прикордонний район блоковано. Встановлено повний карантин і припинено рух по шляхах».
«19 серпня. Масові захворювання в районі Девіна».
«20 серпня. Ящур в усьому Смолянському краї».
«23 серпня. Нічого втішного. Вжиті заходи не дають позитивних наслідків. Хвороба посувається до рівнини».
Тут же лежало і два розпорядження — міністра землеробства та міністра внутрішніх справ. Попереджаючи, що лихо може перерости в загальнодержавну небезпеку, міністр внутрішніх справ вимагав від прикордонних військ, органів Державної безпеки і санітарних властей вжити негайних заходів щодо локалізації хвороби і виявлення шкідників, які таємно переносять через кордон і поширюють отруйні віруси.
Ванов перечитав повідомлення, можливо, в двадцятий раз і, насупившись, знову почав ходити по освітленому сонцем кабінету. Він міркував так: органи Державної безпеки, звичайно, повинні знайти руки, які розпалюють вогнища пожежі, але завдання Центру локалізувати і знищити хворобу. Тоді чому ж вакцина не діє?
